Всесвітлі та всечесні отці,
Достойні сестри і брати, любі наші миряни, складаю разом із вами подяку всемогутньому Богу, що зволив нам зібратися у день св. Володимира, просвітителя нашого народу, на спільну молитву. Таке моління виявляє нашу вдячність Господу, за його милосердя та духовну щедрість для свого люду. Ми, також, спільно просимо, щоб Господь прощав нам прогрішення вольні і неконтрольовані, свідчимо йому нашу відданість, нашу покору перед ним та велику пошану для Триєдиного Бога. Нашим життям стараємося іти в дусі святого Володимира, зберігаючи святу віру та, виявляючи цілковиту любов до Бога. Наступний рік, відносно прийняття хрещення народом древньої Русі (988), буде ювілейним: 1025-тим роком! Це великий період часу християнізації нашого народу, який мешкає на території України! Святий Володимир у молодому віці зрозумів потребу християнства для свого народу, тому позбувся сам та запропонував людям відректися смішних й видуманих божків, різного роду нечестивих забобонів, а скерував свій народ служити правдивому Богові. З історії знаємо, що багато із людей, які привикли до ідолів, нелегко міняли свій погляд на служіння єдиному Господові. Але більшість – радо й відразу повірили своєму князеві, бо бачили його добрі, благородні духовні й зовнішні зміни у житті. Відрікалися служіння ідолам, щоб прийняти християнство. Коли ж згадати про святого мученика Климента, римського Папу, який закінчив своє життя на засланні у Корсуні в Криму 99 року по Христі, то можна собі уявити далекий час початків християнізації народу, що мешкав на прилеглих територіях нашої України, колись Русі. Князь Ярослав Мудрий показував у Києві мощі святого Климента французькому єпископові Роґерові (див. «Життя святого і рівноапостольного князя Володимира»). З цього можна легко здогадуватися, що неголосне християнство поволі ширилося серед мешканців землі наших територій.
Не будемо згадувати про військові та загарбницькі дії князя Володимира, бо це був такий час, тому залишимо критику за різні помилки життя на боці. Радше скажемо про його щире навернення до Бога, гідну практику побожного життя, завдяки якому свята віра обіймала поволі увесь наш добрий та охочий до цього люд. Вартує вдатися до книги про «Життя святих», яку написав монах василіянин, отець Андрій Йосафат Григорій Трух. У якій автор згадує про прийняття віри нашим народом. Більшість істориків вважають, що святий Володимир охрестився 987 року, десь під Києвом у місцевості Василів. Час, коли христився святий Володимир та руський народ, був дуже сприятливий тим, що Церква була єдиною й неподіленою! «Християнство Сходу та Заходу визнавало єдину християнську віру, хоч мали відмінні церковні обряди і звичаї, називали свою віру православною, але це не було православ’я таке як нині. Справжнє православ’я є те, що визнає праву віру, тобто, вселенську, яку від грецького слова «католікон» називаємо католицькою, – як написав світлої пам’яті о. Трух Г.» (див. «Життя святого і рівноапостольного князя Володимира»). Про життя святого рівноапостольного князя Володимира можна прочитати у книзі про святих, що легко й доступно у наш час. Тоді ще довго після поділу між Римською та Візантійською Церквами, наша Церква у Русі тримала зв’язок із Папою Римським, навіть, коли греки віддалилися від Римського Престолу. Князь Володимир був далекоглядним політиком й християнином, бо тримав зв’язки із європейськими провідниками різних країн. Греки були підступні, тому наші провідники сторонилися від них, пам’ятаючи про осліплення греками шість тисяч наших полонених воїнів (див. там же). Це запам’яталося! Володимир своячився своєю ріднею із різними достойниками Заходу через християнське Подружжя. За його правління зросла культура народу, також, освіта та проповідувалося Христове Євангеліє. Своє попереднє невдале життя як людини, князь Володимир згодом винагородив, як добрий християнський Правитель! Він вчинив дуже багато добра за короткий період часу, бо прожив усього приблизно 55 років, а з них втратив багато літ на війни та грішні розбої. Однак, навернувся до Бога і за короткий час через свою досконалість виповнив довголіття (пор. Мудр 4,13). Ми вдячні Богові, який бажав, щоб саме через попередньо жорстокого князя, а потім ласкавого християнського володаря у нашому народові засіяло світло Христове. Його порівнюють із святим апостолом Павлом, який гонив Церкву Христову, але пізнавши правдивого Бога змінив своє життя до тієї міри, що був усічений мечем з любові до Господа.
Наш Блаженніший патріарх Святослав згадав: «Стало доброю традицією щороку в день Святого рівноапостольного великого князя Володимира, пригадуючи подію Хрещення наших предків у водах Дніпра, проводити в наших храмах урочисті Богослужіння та Чин відновлення хресних обітниць… Нехай світло Євангелія Христового, яке просвітило наш народ і кожного з нас у святому Хрещенні, стане дороговказом у нашому християнському житті», − побажав наприкінці листа до греко-католицьких душпастирів Предстоятель УГКЦ.
Дякую Богові за це, що на цьому місці у Яворові виросла церква і ми спільно сьогодні святкуємо 15-ту річницю заснування вашої молитовної громади УГКЦ. Це – важливий фактор, що ви разом зі своїм священиком, всесвітлим Володимиром Шидловським, спромоглися збудувати храм, який духовно освячує та освічує вірних нашої святої Церкви. Багато зусиль доклали ви й докладаєте, щоб цей храм був гарно доглянутий, чудово прикрашений, бо у ньому мешкає сам Бог під видами хліба й вина! Хай Господь благословить усіх, починаючи від священика, рясними духовними дарами та добрим здоров’ям на багато років життя! Дорожімо нашої святою вірою так, як це чинив святий рівноапостольний Володимир, який не зважав на свою високу посаду, щоб коритися перед Богом й тати слугою свого народу. Молімося до Господа, щоб посилав для нашого люду добрих, праведних, світлих мужів, які б провадили наш народ до вічного щастя та дбали за його кращу долю на землі! У Бога усе можливо! Помолімося до святого Володимира у цей світлий день словами Утрені: «Перед Царем вічним ти нині стоїш, і правиця його увінчала тебе; молися йому за недостойних рабів твоїх, щоб ми оспівували його і прославляли повіки» (Утр. ірмос п.8).
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
28.07.2012, м. Яворів, парафія Покрову Пресвятої Богородиці
