Життя громади

Дитяча «Захоронка»

Добру пам’ять про себе залишила в Глинянах про себе дитяча «Захоронка», щось подібне до теперішнього дитячого садка. Ідея заснування такого закладу належала польському священику о. Леонарду Вержковському. В 1900 році він спровадив до нашого міста кількох польських монахинь с.с. Феліціанок, які мали займатися вихованням польських дітей. Але оскільки поляків на той час в Глинянах було дуже мало, то до цієї «Захоронки» приймалися також українські діти. Тут їм нав’язувалася польська мова, римо – католицька релігія і обряди. Все робилося для того, щоб з часом українських дітей ополячити. Священик о. П. Бачинський і вся українська громада міста усвідомили небезпеку такого «заопікування» і вирішили створити «Захоронку» свою, українську.

В 1905 році Християнська Рада виділила в затишному мальовничому куточку міста, недалеко від церкви св.. Анни, досить велику земельну площу, а також окремі будівельні матеріали. Частково на добровільні пожертвування і силами громадськості за одне лише літо було збудовано просторий будинок «Захоронки», забезпечено її необхідними меблями, іграшками, споруджено майданчики для дитячих розваг. З монастирів було запрошено Сестер Служебниць і вже на початку того ж року «Захоронка» розпочала свою довголітню благочинну діяльність, яка тривала аж до 1939 року. Польська «Захоронка» дуже скоро розпочалася, а с. Феліціанки назавжди покинули місто.

Працювала «Захоронка» від ранку до вечора з ранньої весни і до пізньої осені. Щодня відвідувало її близько 50 дітей, в основному дошкільного віку. Догляд за дітьми і харчування були безкоштовними. Сестри Служебниці мали гарний сад, великий город і трохи поля. Вирощували фрукти, овочі, ярину, розводили птицю, тримали дві корови. Господарювали самі, з чого утримували дітей і себе. Час від часу допомагали «Захоронці» окремі заможні господарі, давали для дітей мед, цукор, інші продукти і ласощі.

В різні роки в «Захоронці» працювали Сестри Служебниці Акиліна і Купріяна Кудлаік, Анна Пастух, Теодозія Марківська, Андріана Савицька, Оксана Галан, Євстінія Сироїд, Нінодора Рипаловська і інші імена, яких залишилися забутими. Останньою довголітньою настоятелькою «Захоронки» була Сестра Єфрема.

Люди з охотою віддавали своїх дітей до «Захоронки», бо знали, що мають вони там надійну і добру материнську опіку та виховання в християнському і національно – патріотичному дусі. Сестри Служебниці постійно проводили з дітьми бесіди на релігійні теми, водили їх до церкви на Богослужіння, готували до Першого Причастя, вчили дітей молитов, пісень і віршів, ходили з ними на прогулянки і екскурсії в поле, до річки і лісу. Кожного року в кінці сезону діти звітували перед своїми батьками про те, чого навчилися в «Захоронці». Це було справжнім великим святом для малечі і дорослих. Кожна дитина отримувала пам’ятний подарунок.

Постійно відвідували «Захоронку» священики міста о.о. П. Бачинський, Р. Ганас, К. Шостак, М. Садовський, Є. Данилевич, В. Левицький, М. Гаврилюк.

Звичайно «Захоронка» не в силі охопити своєю опікою всіх дітей молодшого шкільного віку з ініціативи «Гуртка рідної школи», Товариство «Просвіта» і «Союзу Українок» було створено дитячий садочок. Вихователями були місцеві вчителі і студенти Львівських педагогічних навчальних закладів. Заопікувалися садочком також церква св.. Миколая і її священики о.о. М. Садовський, В. Левицький і М. Гаврилюк.

 Матеріали взяті з книги Богдана Волошина «Глиняни – стародавнє містечко на Львівщині»  (частина друга), Глиняни 1997.
 Зібрала та упорядкувала інформацію Крушельницька Наталія.

Паломницький центр