МІСЦЕ ВІЧНОГО СПОЧИНКУ
Серед багатьох визначних і цікавих місць в Глинянах є місцевий старовинний цвинтар. Спочатку він, як і годиться, був на околиці міста, але згодом місто розбудувалося, розширялося і сталося так, що цвинтар тепер опинився всередині житлової зони. Площа його невелика, десь трохи більша п’яти гектарів. Там, наче в парку, ростуть розкішні дуби, високі тополі, стрункі вічнозелені смереки, акації і інші декоративні дерева, а між ними багато, дуже багато могил.
Нікому не відомо, коли започатковано цей цвинтар, скільки йому років, скільки людей спочиває там. На деяких надмогильних каменях ще й досі збереглися старослов’янські написи датовані кінцем ХVІІІ і початком ІХХ століть. Як і на кожному цвинтарі є тут багато могил, давно вже забутих, ніким не доглянутих, з похиленими, або повністю зруйнованими часом хрестами. Серед похоронених на цьому цвинтарі є багато відомих людей, зокрема українські священики:
Андрій Дольницький (1800-1872 рр.) – «греко-католицький священик Глинянський і декан Унівський…»;
Михайло Зельський (1821 -1885 рр.) – «греко-католицький приходник Глинян на Застав’ї».
Обоє вони вважаються одними з найдавніших священиків нашого міста. О. Андрій Дольницький був настоятелем церкви Успення Пресвятої Богородиці, а о. Михайло Зельський настоятелем церкви св. Івана Хрестителя. Давно вже відійшли у вічність вони і їх сучасники. З теперішнього покоління ніхто про них нічого не знає, не відомо звідки вони родом, як довго служили тут людям, що доброго залишили після себе.
Сидір Зельський (1864 -1936 рр.) народився в родині місцевого священика о. Михайла Зельського. Працював спочатку на західних теренах Галичини (тепер Польща), а згодом переїхав в рідні краї, де був довготривалим парохом і деканом Старомилятинським на Львівщині. Помер на 72 році життя. Похоронений поряд з своїм батьком.
Василь Олексів (1885 -1925 рр.) походив з простої, але поважної в Глинянах родини. В 1912 році закінчив Львівську Духовну Семінарію. Першу Службу відправив в Глинянах в церкві св. Анни, а далі – самостійна праця на парафії в селі Білківці недалеко від Львова. На сороковому році важка недуга обірвала його молоде життя.
Павло Бачинськикий (1842 -1930 рр.). На надмогильному пам’ятнику, який стоїть при вході на місцевий цвинтар, написано, що був він «почесний Крилошанин Митрополичої Капітули Львівської і дійсний радник Митрополичої Консисторії, декан і парох Глинян на Застав’ї…». Прибув о. П. Бачинський до нашого міста в 1886 році. Йому випала нелегка праця заопікуватися будівництвом нової церкви св. Анни і честь стати її першим настоятелем. А коли йшла сама будова, він, на рівні з усіма, носив каміння і цеглу, заготовляв пісок, вапно, дерево і інші будівельні матеріали. О. П. Бачинський був активним громадським діячем, всіляко сприяв розвитку освіти і громадським рухам, особливо «Просвіти». Йому належала ідея створення в 1907 році при церкві св. Анни великого чоловічого хору. На перших порах керував цим хором сам, а також часто співав в ньому, бо мав приємний сильний бас. Не менш великою заслугою о. П. Бачинського було заснування в Глинянах так званої «Захоронки» для дітей, яка проіснувала тут довго, з 1905 по 1939 роки.
Микола Садовський ( 1864 – 1935 рр.). Протягом 18 років, з 1917 по 1935 рр. був деканом і настоятелем церкви св.. Миколая в Глинянах. Прославився він своєю добротою, високими моральними чеснотами, щирістю і любов’ю до простого люду. Велику і постійну увагу приділяв народній освіті. В 1930 році о. Садовський заснував в Глинянах гурток «Рідної школи» і довго був його головою. Щоб не допустити полонізації шкільної молоді, він спровадив до нашого міста багатьох патріотично настроєних українських вчителів.
Степан Маркевич (1906 -1978 рр.). Все своє життя провів на Івано–Франківщинні. Працював в Коломиї, а потім в різних навколишніх селах. Остання парафія була в селі Білковичі. Там помер, але похований у Глинянах.
Володимир Тимняк (1900 – 1966 рр.). Корінний житель Глинян, виходець з простої, але дуже працьовитої селянської родини. В 1917 році, по закінченні гімназії у Львові, Володимир Тимняк разом з кількома своїми ровесниками добровільно вступив до Легіону Українських Січових Стрільців. В 1919 році, уже в рядах Української Галицької Армії, в одному із запеклих нерівних боїв за Львів, був полонений поляками і тривалий час перебував в концентраційному таборі Ланцуг, біля Ряшева. Завдяки своїй великій проворності і кмітливості йому вдалося вирватися з неволі. Повернувшись на батьківщину, поступив на навчання до Львівської духовної семінарії, яку успішно закінчив у 1926 році. З того часу і до останніх днів свого життя повністю посвятив себе служінню Церкві і Народові. Протягом 18 років був священиком в селі Супранівка на Тернопільщині. В 1944 році повернувся до рідного міста, служив в церквах Успення Пресвятої Богородиці і св. Миколая, але не довго, бо в 1950 році був заарештований. Коли згодом відбувся суд, то засудили на десять років за так звану «антирадянську діяльність». Відбував покарання далеко на півночі, за Уралом. Додому повернувся знищеним морально і фізично із сильно підірваним здоров’ям. Останні роки був на парафії в селі Звенигороді близько Львова. Помер в 1966 році.
Ізидор Тим’як ( 1888 – 1957 рр.). З молодих років був у лавах Українських Січових Стрільців і Українській Галицькій Армії, мав чин поручника, через що постійно переслідувався поляками і радянськими властями. Священиком став у 1927 році. Через своє політичне минуле часто змушений був міняти місце праці у віддалені від дому глухі села Західної України. Помер в селі Сороки Пустомитівського району, але похоронений у Глинянах.
Йосиф Федина (1914-1986 рр.). Духовну освіту здобував в передвоєнні роки, але висвятитися не міг, бо в 1938 році за націоналістичну діяльність був ув’язнений поляками. В роки війни працював на освітянській ниві, був учителем німецької мови. В 1947 році за «измену родине» засуджений на 10 років ув’язнення. Висвятився лише в 1969 році. Працював священиком в різних селах Кам’янко-Бузького, Буського і Золочівського районів.
Антон Мельничук ( 1893-1989 рр.). Прибув до Глинян весною 1946 року. Тоді ж, на свято Благовіщення відправив в церкві св. Анни першу Службу Божу. До того працював в одному з українських сіл Західної Галичини, на теперішній території Польщі. В перший повоєнний рік, підчас зловісної акції «Вісла», чудом залишився живим і змушений був покинути рідні місця. Доля закинула його до нашого міста. Разом з ним прибуло сюди чимало його парафіян. Сорок три роки вірою і правдою служив глинянській громаді.
о. А. Мельничук на 96-му році життя навічно упокоївся у вдячній йому глинянській землі.
А також на цьому цвинтарі поховані інші священики, такі як: Євтахій Данилевич, Юліан Левицький, Григорій Тиктор та польські: Леонард Вержховський і Ян Шлензак; монахині: Акиліна і Купріяна Кудлаік, Катерина Тимняк, Епістимія Семків, Євдокія Сироїд, Оксана-Анастасія Галан (1885-1973 рр.) монахинею стала в 1910 році. Перебувала в Яворівському монастирі Сестер-Служителів Пречистої Діви Марії. В місцевій школі навчала дітей релігії. В кінці 20-х років деякий час була сестрою вихователькою Глинянської дитячої «Захоронки», а далі, до самого 1939 року – настоятелькою «Захоронки» в селі Шкло на Яворщині. Померла на 88 році життя.
Чимало бувших Січових Стрільців, воїнів Першої і Другої світових воєн, УГА і УПА та безліч інших простих, порядних добрих і чесних людей поховані на глинянській землі.
Наш цвинтар – то наша історія, святе місце для кожного з нас і нам належить ним гордитися, шанувати і охороняти його.
Глиняни – поселення дуже давнє і зрозуміло, що існуючий цвинтар є далеко не першим, до нього було напевно немало інших. Про це свідчать знахідки людських поховань, що були виявлені при будовах і земляних роботах на території килимової фабрики, біля церков наших і на Зарів’ї. Пам’ятаймо, що живемо ми на кістках предків наших, а тому любімо землю, бережімо і поважаймо її.
Матеріали взяті з книги Богдана Волошина «Глиняни – стародавнє містечко на Львівщині» (частина друга), Глиняни 1997.
Зібрала та упорядкувала інформацію Крушельницька Наталія.