Взірець всього мого життя…

Є у Глинянах, на міському кладовищі могила. А на ній скромний напис: ”Володимир Федорович Майбродський”. Що це за людина? Яким чином він опинився у повоєнні роки на наших землях, очолюючи різні пости в освіті. Виявляється, була це людина великої душі, тактовна, інтелігентна. Його родина була репресована. Пройшовши війну, зачепила вона його своїми жорстоким крилом. Однак не зачерствів він душею. Чи вірив у свою націю? Нам здається, що так, вірив. І прагнув робити для людей добро. Нині відзначаючи нашу незалежність, згадуємо його. Тепле слово кажуть про нього колишні учні і вчителі, яким судилося зустрічатися з цією людиною. Цікаво, що на тлі тодішньої епохи бачимо непересічну особистість вчителя, який прагнув щось зробити у галицькому нашому краї, віддаленому від столиці, але сповненому боротьби.
Гордіться цією людиною його внуки та правнуки!

Зі щемом у серці згадую як усією сім’єю ми співали «Вечірній дзвін». Який у мого батька був авторитет, я зрозуміла, коли працювала на килимовій фабриці. Відвідувала співробітників, я бачила на видному місці у їх домівках висіли фотографії Володимира Федоровича і завжди чула про нього тільки добрі слова.   

Дочка ВАЛЕНТИНА

 img122

 

img124

 

За матеріалами газети “Високий замок”

від 21.08.2003 року №33 (107)

 

Паломницький центр