Дорога Хресна, — дорога болю,—
до неї збіглись наші шляхи,
щоб на Голготі поруч з любов’ю
на Хрест підняти свої гріхи!
Ісусе наш, важкі твої муки! —не
допусти з тобою розлуки.
Хресна дорога — дорога, яку Ісус Христос пройшов на Голгофу.
15 березня, у Хрестопоклоннунеділю, вкотре в часі Великого посту розважити над стражданнями нашого Господа та звернути очі до Голгофи закликали жителів міста Глиняни священики двох конфесій: о. Тарас та о. Андрій.
Об’єднала хресна хода парафін обох церков, спільна молитва та покаяння ще більше зблизило жителів містечка. Неймовірні спогади, коли людей об’єднує єдина мета – молитва, роздуми над Христовими Страстями, пригадування власних вчинків, якими не раз завдаємо болю іншим, духовне навчання, щире бажання і намір стати кращими – це потрібне нагадування про значення свята Великодня!
Молитовна Хресна Дорога за український народ пройшла вулицями міста. Повторюючи останню дорогу Спасителя, ми зупинялись на чотирнадцяти стаціях і читали про страждання, виконували духовні пісні. Отці зачитували розважання над страстями Христовими, жертвуючи їх за Україну, за мир і неподільність нашого краю.
На кожній стації, у дуже простих і доступних словах відчулись всі виразки нашого сучасного буття. Кожна фраза спрямовувала погляд у найдальші глибини душі. Перед очима проходили картини нелюдських мук Ісуса Христа, а слова хресної дороги промовляли: «За мене(!), Господи, Ти несеш цей хрест… За мою безвідповідальність, за мою байдужість і моє лінивство!». Текст заставляє задуматись про багато речей: про засудження оточуючих, сором падіння, відносини з батьками, слабкість у спокусах, залежність від думки інших, байдужість, небажання підніматись з гріхів, нерозважливе обмовляння …
Проте закінчення кожного розважання наповнене зворушливими словами розкаяння і прагненням перемінити життя, прохаючи Матір Божу бути провідницею та заступницею на новому шляху.
Хресна хода – це можливість задуматись, у час коли йдеш, над муками, які переживав Спаситель. Дивлячись на хрест, на якому розіп’ятий Ісус, кожна людина бажає взяти участь у цих стражданнях, тому закономірно, що християни, які Його люблять, хочуть зробити щось особливе, щоб молитовна хода вплинула на них, на їхній духовний розвиток та настрій. Тому мешканці міста малий та великий процесійні хрести багатолюдного хресного шляху несли почергово.
Великий дерев’яний хрест відтак був виставлений в церкві святогоМиколая. Вірні почергово наближалися до Чесного і Животворящого Хреста Господнього та, роблячи поклін, цілували хресне знамення.
Відтворюючи Євангеліївську подію, яка сталася дві тисячі років тому, ці відправи на стаціях залишаються у пам’яті та в серцях парафіян, особливо в молоді та дітей.
По закінченню всі розійшлися по домівках схвильовані, задумані, проте вже із радістю та надією на краще майбутнє.
Ганна Льонда
